ЗМАЙСТРО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до змайструва́ти. В кутку стояв маленький столик, змайстрований з якоїсь ляди (Вас., II, 1959, 197); Змайстровані з м’якого дерева, поскрипували східці під жандармом, що вів мене (Чендей, Поєдинок, 1962, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 611.