ЗМА́ЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зма́зати. Увійшов [писар], зігнувсь, ізнітивсь, наче й не ступає, а чоботи здорові й добре змазані (Вовчок, І, 1955, 77); Дощ тут випав менший, так що ледве прибив пилюку, яка пахла після дощу так, як пахне змазана глиною черінь печі (Тют., Вир, 1964, 194); // зма́зано, безос. присудк. сл. Наступного дня Чемериця прийшов на перегатку так само рано, як напередодні, і оглянув кран.. Поцікавився, чи змазано корінний вал (Коцюба, Нові береги, 1959, 222).

2. у знач. прикм., розм. Нечіткий, розпливчастий (перев. про зображення). При фотографуванні бігунів і ковзанярів можна вдаватися до прийому руху фотоапарата паралельно рухові спортсменів. У цьому випадку спортсмен виходить різким, а фон — змазаним (Довідник фот., 1959, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 610.