ЗЛІ́ТУВА́ТИ, злі́ту́ю, злі́ту́єш, док., перех., розм. Пробути, прожити де-небудь ціле літо. [Сестра Серахвима:] Доб’ється [стара] до села, та там і літечко злітує (Мирний, V, 1955, 66); Їм же, строковим невільникам та невільницям, належало злітувати літо в далекому польовому таборі (Гончар, Таврія, 1952, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 596.