ЗЛІТ, ч.

1. род. зльо́ту, рідше зле́ту. Дія за знач. зліта́ти¹, злеті́ти. Під час зльоту ракети, з допомогою якої супутник виводять на орбіту, потужність двигуна обчислюється мільйонами кіловат (Наука.., 8, 1958, 17); З невисокого скляного будиночка пильно стежив за всіма польотами черговий по аеродрому, даючи дозвіл на зліт чи посадку (Собко, Срібний корабель, 1961, 41).

2. род. зльо́ту і зле́ту, перен. Розвиток чого-небудь по висхідній, рух уперед. Коли мелодія досягла найвищого свого зльоту, кульмінації, здалося, ніби мене хтось схопив за руку і сказав: «Ходім!» (Збан., Малин. дзвін, 1958, 274); Радянська держава здійснила такий стрімкий зліт у розвитку економіки і культури, на який в інших умовах потрібні були б століття (Мист., 6, 1965, 1); // чого. Піднесення на вищий щабель. Вступ нашої країни в період розгорнутого будівництва комунізму викликав небувалий зліт творчої активності робітників, трудівників сільського господарства, працівників науки і культури (Ком. Укр., 1, 1960, 2); Проста і карбована мова історичних рішень [XXI ] з’їзду, красномовні цифри і факти, сміливий зліт мислі,— все це звучить, як музика (Цюпа, Україна.., 1960, 290).

3. род. зльо́ту. З’їзд, збори членів якої-небудь масової організації, представників якої-небудь професії і т. ін. Пригадав [я] комсомольський зліт. Спільну працю в селі (Шер., Дорога.., 1957, 9); Якось у школі на ленінськім святі Обрали мене делегатом на зліт (Бичко, Вогнище, 1959, 15); Стає традицією регулярне проведення у районах, містах і обласних центрах конференцій, зльотів, робітничих і сільських кореспондентів (Ком. Укр., 2, 1961, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 595.