Про УКРЛІТ.ORG

злягати

ЗЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗЛЯГТИ́, зля́жу, зля́жеш, док.

1. розм. Те саме, що ляга́ти 1. Марина злягала на своєму рипучому тапчані в кутку під чорними образами і, позираючи на заплакані шибки, стогнала: — Слаба я… Не переживу цю зиму (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 95); [Руфін:] Я прошу вас, друзі, ходім в триклініум. Злягти я мушу, бо щось не встою (Л. Укр., II, 1951, 393); Володька визирнув у вікно і секунду послухав під дверима, злігши долі на живіт (Смолич, II, 1958, 101).

2. на що. Спиратися на яку-небудь опору, обпиратися об щось. Піщани тільки забачили свою «молоду» ззаду, ..коли вона вилазила з пишного ридвана та сунула в горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок (Мирний, І, 1949, 195); Він грудьми злягає на стіл і їсть мого батька.. очима (Кол., На фронті.., 1959, 171); Роман зайняв місце коло вікна і, злігши плечима на стіну, став пильно вглядатися, що робиться надворі (Гончар, III, 1959,152); Внучка стомилася бігати, злягла ручками і голівкою бабусі на коліна (Ряб., Жайворонки, 1957, 169).

3. тільки док. Захворівши, лягти у постіль; занедужати. — Що ми робитимемо, доню! От довелось мені злягти саме в жнива… (Коцюб., І, 1955, 14); Ярина після багатьох днів хвороби одужала, але незабаром знову злягла і то дуже важко (Скл., Святослав, 1959, 100); Пішли по селу чутки та розмови, ..батько до серця, все те приймав.. й притьмом зліг (Збан., Єдина, 1959, 130).

4. тільки 3 ос., розм. Осідати, ущільнюючись під дією чого-небудь. Покрівля, правда, старувата, злягла, зеленим мохом узялася на північному причілку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387).

5. перен. Затихати, вщухати (про звуки, явища природи і т. ін.). Чути було, як поволі злягає тупіт ніг, як все тихше і тихше риплять вози (Скл., М. Щорс, 1938, 41); Вітер зліг, і дзвінко лунали на морозі веселі голоси (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 596).

6. тільки док., діал. Розродитися. Саме напровесні Настя злягла: знайшлось хлопчатко (Коцюб., І, 1955, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 608.

Злягати, га́ю, єш, сов. в. злягти, жу, жеш, гл.

1) Склоняться, склониться на что либо, опереться на что либо. Зліг на лісу, постояв. О. 1861. VIII. 20. (Пані) сунула з горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок. Мир. ХРВ. 104.

2) Разрѣшаться, разрѣшиться отъ бремени. Уже Дарина злягла. Жінка злягла. КС. 1893. VII. 74. Одному чоловікові злягла вночі жінка. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 162.

вгору