ЗЛУ́ЧКА, и, ж., с. г. Дія за знач. злучи́ти 2 і злучи́тися 2. Своєчасне і добре організоване проведення злучки овець — найважливіша умова збільшення поголів’я (Рад. Укр., 26.V 1957, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 606.