ЗЛОЧИ́ННІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до злочи́нний. Чого вони [греки] прийшли сюди?.. Тепер ось ідуть, як засуджені до страти, беззбройні, зганьблені, мовби вперше відчувши приреченість і злочинність своєї справи (Гончар, II, 1959, 65).

2. Наявність злочину (у 1 знач.). Через те, що мірою життя є добро, а не зло, щезнуть безумство, ненажерливість, зарозумілість, злочинність і моральне здичавіння (Довж., III, 1960, 71); Боротьба з правопорушниками, із злочинністю в нашій країні — це не скороминуща кампанія, а повсякденна і кропітка робота всіх радянських людей, організацій і установ (Наука.., 2, 1960, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 605.