ЗЛОТОГЛА́ВИЙ¹, а, е, заст., поет. Прикм. до злотогла́в.

ЗЛОТОГЛА́ВИЙ², а, е, поет. Те саме, що золотогла́вий. Густі сосни шуміли перед його очима, заступали злотоглаве місто (Кучер, Пов. і опов., 1949, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 604.

Злотоглавий, а, е. Парчевой, глазетный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 161.