ЗЛОСТИ́ВІСТЬ, вості, ж. Стан за знач. злости́вий. Які не люті ви [вітер, мороз, сніги], але стократ За вас жорстокіша злостивість (Бернс, Вибр., перекл. Мисика, 1959, 122); Безбарвні очі, схожі на сіре петербурзьке небо, не виявляли ні злостивості, ні обурення, ні погрози (Рибак, Помилка.., 1940, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 604.