ЗЛОРА́ДІСТЬ, дості, ж., рідко. Те саме, що злора́дство. [Гебрей (повний лютості і злорадості):] Я! Що зробив би я? Розруйнував би усі ті храми ваші й піраміди! (Л. Укр., II, 1951, 246); Перемогли недруги— Марко із Теклею. Тепер нап’ються злорадістю. В Саньки душа горить, волає помсти (Горд., Дівчина.., 1954, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 603.