ЗЛОРА́ДНИЙ, а, е. Те саме, що злора́дий. Під неспокійними повіками управителя роблено сміються і перекочуються з кутка в куток злорадні очі (Стельмах, І, 1962, 463); Лобода побачив перекошене у злорадній усмішці п’яне обличчя Зірченка (Воскр., Весна.., 1939, 34); — Облиш!.. —завищала вона пронизуватим голосом і засвітила до нього зеленими, повними злорадної втіхи, очима (Коцюб., II, 1955, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 603.