ЗЛОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., діал. Залопотіти (у 2, 3 знач.). Вибігли до них [колядників] татуньо з палицею, а вони лиш поза хату злопотіли, як коні (Фр., IV, 1950, 276); Когут у панськім курнику злопотів крилами і товстим басом заспівав: Ку-ку-рі-ку! (Мак., Вибр., 1954, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 603.