ЗЛО́ЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зложи́ти. В кострі був зложений [очерет] сухенький, Як порох, був уже палкенький, Його й держали на підпал (Котл., І, 1952, 86); Вся хата була зложена з липових.. брусів, гладко витесаних (Стор., І, 1957, 226); [Мартіан:] Цидула гречненько зложена й не без вогню (Л. Укр., III, 1952, 273); Аркадій Петрович одсунув шухляду комоди і вийняв звідти акуратно зложену блузу (Коцюб., II, 1955, 384); Зі зложеними навхрест руками, у золотім вінку, з розплетеними довгими русими косами спить вона твердим, непробудженим сном (Кобр., Вибр., 1954, 172); * Образно. Цей щирий український патріот [І. Франко] російською мовою володів далеко краще, ніж зложених докупи десять галицьких москвофілів (Сам., II, 1958, 396).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 600.