ЗЛОДІЙЧУ́К, а, ч., розм. Те саме, що зло́дій 1. Не догледіла вона, як її син нажив моральні вади, став хуліганом, злодійчуком (Мельн., Коли кров.., 1960, 104); * У порівн. Очі [у Мотрі] бігають, як у злодійчука (Вас., II, 1959, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 600.