ЗЛОВТІША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Виявляти зловтіху. На риштуваннях не вгамовувались [чоловіки]: сміялися і зловтішалися вже з того, як Лебідь під час нальоту в траншею з водою бовкнувся (Баш, Надія, 1960, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 599.