ЗЛОВРЕ́ДНИЙ, а, е. Який заподіює зло, шкоду кому-, чому-небудь. — Василю Івановичу! Як вам не совісно! Не знала, що ви такий зловредний (Головко, II, 1957, 470); Потім школярі і колгоспники скрізь вишукували це зловредне зілля і нищили його з корінням (Донч., V, 1957, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 599.