ЗЛИДЕ́ННО. Присл. до злиде́нний 1, 4. Тепер він берега пустився І так злиденно іскривився, Що став похожим на верзун (Котл., І, 1952, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 591.

Злиде́нно нар.

1) Бѣдно; бѣдственно. Злиденно живуть. Одягнений злиденно. К. ПС. 85.

2) Жалкимъ образомъ. І так злиденно іскривився. Котл. Ен. VI. 81.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 158.