ЗЛИ́ГУВАТИСЯ, уюся,уєшся,недок., ЗЛИГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., перен., вульг.

1. Мати з ким-небудь якісь зв’язки, спільні справи (звичайно негативні). Хто від першої-ліпшої дрібниці ладен дертися на стінку, навряд чи здатен на конспірацію. І навіщо Русевичу злигуватися з такими, як Черевик? (Шовк., Інженери, 1956, 297); Він вже давно злигався з недобрими людьми та все з ними в шинку сидить (Н.-Лев., III, 1956, 281); Макар, злигавшись з тим дурисвітом, Кіндратом, повіявся десь (Іщук, Вербівчани, 1961, 324).

2. Вступати в любовні стосунки з ким-небудь. — Звісно, Зінько Сивашенко та злигався з Грицьковою жінкою Ївгою (Гр., II, 1963, 416); [Кряж:] І з ким злигалась? З тим, що мене втопив, з ворогом моїм (Зар., Антеї, 1962, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 591.