ЗЛИ́ВКИ, ів, мн. Щось злите з різних посудин в одну; рештки напоїв. — Нехай уже, куме, терплю я тут [у пеклі] горе За те, що було подаси кому зливки (Манж., Тв., 1955, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 590.

Зли́вки, ків, мн. Зли́вини, вин, ж.

1) Сливаніе, обливаніе.

2) Обрядовое омовеніе роженицы и рукъ повивальной бабки послѣ крестинъ. Мил. 25.

3) Слитое изъ разныхъ сосудовъ въ одинъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 157.

зли́вки — старовинний обряд очищення породіллі, що відбував­ся разом з похрестинами (на дру­гий день після хрестин), хоч у різ­них місцях це бувало по-різному (в день хрестин, на третій день після них, перед хрестинами та ін.); мета обряду — очистити породіллю, що нібито зробилася «нечистою» че­рез пролиття крові при пологах, і викликати приплив у неї молока; обряд здійснювала баба-повитуха, беручи воду з криниці (додаючи туди вівса, шматочків верби, ягід калини); після певних ритуальних дій з водою баба поливала нею ру­ки породіллі й примовляла: «Як верба росте швидко, щоб так і ди­тина росла швиденько. Як заліза ніхто не вкусить, щоб так і поро­діллі ніхто не підкусив і дитини: ні з вітру, ні з-під зір, ні з приговору, щоб ти не боялася ніякого при­стріту!»; породілля, стаючи навко­лішки, просила прощення за про­литу кров, а баба відповідала: «Бог тебе простить, і ми прощаємо»; очистивши тіло й душу, породілля вбиралася в чистий одяг і прийма­ла разом з батьком дитини гостей, що прийшли «на зливки».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 247.