Про УКРЛІТ.ORG

златоглав

ЗЛАТОГЛА́В, у, ч., заст., поет. Тканина, вироблена з шовку і золотої канителі; парча. Біля нього стояв низький товстий грек з лисою головою у перепоясаній багряній туніці. І лямівка туніки, і плащ із златоглаву аж горіли від самоцвітів (Оп., Іду., 1958, 165); // Одяг, вбрання, виготовлені з цієї тканини. Богдан Хмельницький повів по майдану очима; біля столу стояла дуже ошатна старшина, вигуляна по зимовниках, по хуторах, одягнута в златоглави, підперезана персидськими поясами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 259); — Образно. [Лісовик:] Стара верба, смутна береза навіть у златоглави й кармазини вбрались на свято осені (Л. Укр., III, 1952,244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 587.

вгору