ЗЛАДНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., розм. Налагодити дружні стосунки, зжитися, здружитися з ким-небудь. [Марися:] А, боже!.. Та як же мені свій вік занапастити за нелюбом?! [Данченко:] Ет, дочко!.. Поживете вкупі,— зладнаєте… (Гр., II, 1963, 513).

ЗЛАДНА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех., розм.

1. Зробити, змайструвати що-небудь. Був мисливцем той добрий дідок. Показав саморобний курок, Що зладнає до своєї рушниці (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 136).

2. Зібрати, приготувати що-небудь для когось, чогось. Никанориха мовчки зладнала чоловікові торбу. Він надів і пішов… (Мик., II, 1957, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 584.

Зладна́ти, на́ю, єш, гл. = Злагодити. Алв. 79.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 156.