ЗЛА́ГОДИТИСЯ, джуся, дишся, розм. Док. до ла́годитися. [Полковник:] Перш треба злагодитись до одсічі. Зараз вчиню раду (Кроп., V, 1959, 537); Вже злагодився [Славко] йти, коли прийшло йому на думку, що це ще зарано (Март., Тв., 1954, 343).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 584.