ЗЙО́МНИК, а, ч., геод. Той, хто робить зйомку (у 2 знач.). Зйомники групами по два-три чоловіка йдуть за азимутом (Веч. Київ, 6.1 1961, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 583.