ЗИ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до зи́ркати. Мати зиркнула на неї раз і вдруге — скривилась, в очах блиснув гострий біль (Вас., II, 1959, 214); Першою, як завжди, прокинулась Лара. Розплющивши очі, вона зиркнула на будильник (Шовк., Інженери, 1956, 37); Шофер зиркнув на неї бистрим поглядом і чомусь зітхнув (Жур., Вечір.., 1958, 272); Появився той самий офіцер, що грався з вівчаркою біля річки, і, прищуливши од сонця очі, зиркнув по натовпу (Тют., Вир, 1964, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 568.