Про УКРЛІТ.ORG

зирк

ЗИРК, присудк. сл., розм.

1. Уживається за знач. зи́ркнути. За стіл сіла обідати [дівчина], а сама у віконце усе зирк та зирк, чи не йде Василь (Кв.-Осн., II, 1956, 52); Маруся спустила очі долі й зачервонілась, як маків цвіт, потім підвела очі й —зирк на чорнобривого (Григ., Вибр., 1959, 33).

2. Уживається для вираження раптовості, несподіваності настання або вияву чого-небудь.— А там, козаче, зирк! ні відсіль, ні відтіль,— Кирпата свашка — гульк у хату! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 126); [Палажка:] Випливла я на берег, коли зирк, їде наш урядник (Вас., III, 1960, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 568.

вгору