ЗИ́МНІЙ, я, є, розм. Те саме, що зимо́ви́й. Сумний зимній вечір заглянув через вікна в хату (Н.-Лев., II, 1956, 300); Короткий день минає, настає ніч зимня, довга (Мирний, III, 1954, 17); Проти сонця дим, проти зимнього патлатий, що з труби зверта від хати й понад садом молодим тане, тане дим… (Тич., II, 1957, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 567.