ЗЗА́МОЛОДУ, присл. За молодих літ, у молоді роки; замолоду. — Тяжко, брате, Людей на старість розпізнати. А ще гірше ззамолоду Гадину кохати (Шевч., II, 1953, 51); Вони вдвох приятелювали ще ззамолоду, навіть змалку (Н.-Лев., І, 1956, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 565.

Зза́молоду нар. Съизмолоду. Полись танцював ззамолоду. Левиц. Пов. 54.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 151.