ЗЖУ́ЖМЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до зжу́жмити; // у знач. прикм. В кімнатах ще панувало ранкове безладдя; зжужмлені рядна, неприбрані постелі, накидані на спинки ліжок спідниці, хустки (Логв., Літа.., 1960, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 565.