ЗЖОЛО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зжоло́бити; // у знач. прикм. * Образно. Лодиженко підвівся з килима і звернув увагу на Сир-Дар’ю. Та її не можна було обминути оком. І свіжість, і сила воднораз відбилися в її зжолобленім, блискучім проти сонця череві (Ле, Міжгір’я, 1953, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 565.