ЗЖО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зжува́ти; // у знач. прикм. — Які ж ваші погляди? — похапливо запитав голова й аж тепер запалив свою зжовану цигарку (Ле, Міжгір’я, 1953, 443).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 564.