ЗЕРНИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до зерни́на. Люди веселі спішать працювати: копати городи, поля засівати, щоб сил набирались зернинки малі (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 88); Від хвилювання на гарному, дарма що змученому, обличчі Василини з’являються крихітні зернинки поту (Стельмах, І, 1962, 518).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 560.