ЗЕ́МЩИНА, и, ж.

1. Частина території Російської держави з окремим управлінням, віддана царем Іваном IV боярству після запровадження опричнини. Усю територію держави було поділено на дві частини: опричнину, яка безпосередньо була підпорядкована цареві, і земщину, в якій управління залишалося в руках Боярської думи, що діяла під керівництвом царя (Іст. СРСР, І, 1957, 121).

2. збірн., заст. Жителі сільської місцевості. [Аркадій:] Доки в вас буде ще жити кустар, земщина? (Корн., І, 1955, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 559.