ЗЕМЛЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до земля́к. [Смола:] Стривай, я ніби тебе десь бачив. [Терень:] Може, землячок? [Мося:] Ні, я в Безродненському районі не жив (Мик., І, 1957, 110); // ірон. [2-й солдат:] Побачите, цей землячок наш наведе людей у наші комори й нашу землю буде міряти (Корн., І, 1955, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 559.