ЗЕМЛЕТРУ́С, у, ч. Коливання земної поверхні та підземні поштовхи, які виникають унаслідок геологічних процесів, що відбуваються у надрах Землі або в земній корі. Землетруси — раптові рухи земної кори, викликані внутрішніми причинами (Курс заг. геол., 1947, 181); Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння (Коцюб., II, 1955, 401).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 557.

землетру́с — коливання земної поверхні та підземні поштовхи, які виникають унаслідок геологічних процесів у надрах Землі або в зем­ній корі; за народними повір’ями, віщує нещастя (див. Іпатіївський літопис, де описано землетрус у древньому Києві як знак майбут­нього кровопролиття — знамення згодом збулося).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 243.