ЗЕМЛЕРО́БСТВО, а, с. Обробіток землі (у 5 знач.) для вирощування сільськогосподарських рослин. Головним завданням у землеробстві є дальше підвищення врожайності всіх сільськогосподарських культур (Колг. Укр., 2, 1958, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 557.

землеро́бство — основний вид тра­диційної господарської діяльності українства — етносу зі стародав­ньою високорозвиненою земле­робською культурою; були розвинені всі галузі землеробства — хлі­боробство, городництво, садів­ництво; присадибне садівництво здавна є найхарактернішою рисою кожного українського господар­ства; садом займалися чоловіки, а городом — жінки; українську са­дибу важко уявити без соняшника, кукурудзи, помідорів, баклажанів, перцю, кавунів — культур, у різ­ний час завезених на українську землю; так само як і без вишні, яб­луні, груші, сливи, різні сорти яких здавна виведено українськи­ми селянами; не менш розвине­ною є й хліборобська культура; співають: «Як насієм жита, жита, Та поставим копи, копи, Та уда­рим гопи, гопи. Земля аж гуде, Де громада йде!».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 243.