ЗЕМЛЕМІ́Р, а, ч. Спеціаліст з межування землі (у 5 знач.) та землевпорядкування. Як настала радянська влада і ділили землю, громада обрала його за землеміра (Кучер, Полтавка, 1950, 58); * У порівн. Чорногуз бродить по траві, як землемір (Ю. Янов., І, 1954, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 557.