ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВА́ННЯ, я, с. Сукупність заходів щодо організації землі (у 5 знач.) і користування нею. Запровадження сівозмін насамперед наводить певний порядок у використанні землі і цим воно тісно пов’язане з внутріколгоспним землевпорядкуванням (Колг. енц., II, 1956, 506).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 556.