Зеле́ні свя́та́ (святки́) — три останні дні Клечального тижня, Зелена неділя і три перші дні Тро­їцького тижня; стародавнє дохрис­тиянське свято, до якого церква припасувала святкування Святої Трійці; Зеленими святами назива­ють також Зелену (Святу) неділю, Трійцю; супроводжується приби­ранням хати всередині й зовні зе­ленню (клечанням, травою, рого­зою) та обрядовими діями ще до­християнських часів; використо­вували гілля різних дерев: клена, ясена, липи; особлива шана була до тополі, верби (пов’язано також зі звичаєм «водити тополю (вер­бу)», тобто гарно прибрану дівчину-«тополю» водили по селу і по полях, де вже колосилися жита, і співали: «Стояла тополя край чис­того поля. Стій, тополенько, не розвивайся, Буйному вітрові не піддавайся…»); відгомоном язич­ництва є також прикрашання де­рев, які колись були священними; цей звичай пов’язаний з вірою в природу й бажанням заручитися її могутньою допомогою; свята пов’язані зі старовинним обрядом поминання померлих як охорон­ців і покровителів свого роду. Дощ не Зелені святки — будуть великі достатки (прикмета).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 242.