ЗЕЛЕНО́ЧОК, чка, ч., діал. Зав’язок. * Образно. Щодня божого умивається Олеся дрібними сльозами: «Діточки мої! квіти мої! пов’яли ви в зеленочку!» (Вовчок, І, 1955, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 555.

Зелено́чок, чка, м. Почка, завязь. Не розів’єшся, дорогий мій квіте, ізов’янеш у зеленочку. МВ. І. 45. Плоди свої погубить в зеленочку. К. Іов. 34.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 148.