ЗЕЛЕНА́СТИЙ, а, е. Те саме, що зелена́вий. Вона швидко поодчиняла вікна. Тепле зеленасте світло виповнило хату (Коцюб., І, 1955, 310); Зеленасту його пілотку прикрашало строкате перо якогось птаха (Кучер, Чорноморці, 1956, 351).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 553.

Зелена́стий, а, е. Зеленоватый. Закр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 148.