Здігна́ти, здожену́, не́ш, м. = Здогнати. Від одного втік, а другого не здігнав. Ном. № 7635.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 145.