ЗДУРИ́ТИ, здурю́, зду́риш, док., перех., діал. Обдурити. Гриць довгий час думав над тим, чи буває не здурив його сей хлопець (Фр., II, 1950, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 552.

Здури́ти, рю́, риш, гл. Обмануть. Сим-тим баба ляха здурила. Ном. № 3104.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 148.