ЗДУ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зду́нути. Вона ще стояла тут. Мов здунутий був вираз веселості й усміху з її лиця (Коб., III, 1956, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 552.