ЗДУМІ́ЛО, діал. Присл. до здумі́лий. [Вагнер:] Та що ж ти став і дивишся здуміло? Мов поночі побачив дивне щось? (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 551.