Здуми́тися, млю́ся, ми́шся, здумі́ти, мі́ю, єш, гл. Изумиться. Аж люде здуміли. Камен. у. Калина пігнулася, дівчина здушилася, де воля поділася. Чуб. V. 503.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 148.