Здрубцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Истоптать полъ ногами, оставляя слѣды грязныхъ ногъ. Бач як здрубцювали (поміст) собаки — тілько що змила, та хоч уп’ять мий. Звісно, на дворі мокро, а двері відчинені, — вони й набігли. Екат.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 147.