ЗДРА́ВИЦЯ, і, ж. Коротка промова з побажанням здоров’я, слави, успіхів і т. ін.; заздоровний тост. Здається, не було кінця-краю тим здравицям, не було кінця-краю випиванню (Мирний, III, 1954, 290); — Тепер і за флот наш здравицю скажемо. Вже виріс він, став на ноги (Кучер, Чорноморці, 1956, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 548.