ЗДОРО́ВКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. здоро́вкатися. З Демидом вона не розмовляла, тільки відказувала на здоровкання та прощання (Гр., II, 1963, 65); Комбайнер совається на місці й забуває відповісти на здоровкання (Ю. Янов., І, 1958, 585).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 547.

Здоро́вкання, ня, с. Привѣтствіе, здравствованіе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 146.