ЗДО́ЛЬЩИК, а, ч., іст. Землероб, який користується землею на правах здольщини. Не діставши землі, негри змушені були працювати на полях своїх колишніх хазяїв як батраки або орендарі-здольщики (Нова іст., 1956, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 545.