ЗДО́БІЛЬ, присл., діал. Багато. І корсеток здобіль є, і плахот [плахт], і спідниць (Барв., Опов.., 1902, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 542.

Здо́біль нар. Въ изобиліи. І корсеток здобіль, і плахот, і спідниць… Всього в мене здобіль. Скриня як налита. Г. Барв. 227.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 145.